Свобода. Авторитет. Служіння. Успенські читання

Свобода. Авторитет. Служіння. Успенські читання
Сьогодні особливо актуальною є тема свободи. У нинішньому постмодерному суспільстві прийнято часто міркувати про свободу (грец. eleuthería): свободу слова, особистості, вибору, свободу релігійну, політичну, соціальну та багато інших. З одного боку, поняття свободи сучасній людині видається настільки банальним, що нібито не вимагає жодних пояснень. Але з іншого боку, свобода, як будь-яке абстрактне поняття, у кожної людини викликає свої уявлення, думки, асоціації…
 
Більшість людей розуміє свободу як можливість вибору. Образно висловлюючись, «я маю право на будь-які вчинок, думку й почуття, бажання; за кожне з них я сам відповідаю; я маю свою систему цінностей, і це моє невід’єм не право». Відразу відчувається, що є серцевиною такої свободи: «я» і «по-моєму». Таке визначення досить просто трансформується в «анархію», у сучасній лексиці — в «хаос».
 

Свобода. Авторитет. Служіння. Успенські читання

К.: ДУХ I ЛIТЕРА, 2018 р. — 312 с.
ISBN 978-966-378-621-6
 

Свобода. Авторитет. Служіння. Успенські читання - Зміст

I. Духовні й богословські виміри свободи, авторитету і служіння
  • Протоієрей Генрик ПапроцькийАвторитет як служіння
  • Священик Франческо Браскі. Авторитетне милосердя та милосердний авторитет у Церкві як служіння людській свободі
  • Архієпископ Львівський і Галицький Філарет. Розуміння свободи в житті Церкви
  • Мері Медлін Тодд. Любов сильніша за смерть: прощення як основа для свободи
  • Марек Кіта. Церковний послух та євангельська свобода  
  • Михайло Черенков. Християнська спільнота як початок «мирного Царства»
II. Свобода, авторитет і служіння в еклезіології та церковній історії
  • Протоієрей Андрій Дудченко. Помісність, національність та першість в еклезіології протоієрея Олександра Шмемана
  • Петер де Мей. Переосмислення влади як служіння в Римо-Католицькій Церкві: тривалий шлях від «Мystici Corporis» до папи Франциска
  • Адальберто Майнарді. Авторитет і служіння. Нотатки про сучасний православно-католицький діалог
  • Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, Апостольський Нунцій в Україні Категорії «розмаїття» та «єдності» в Церкві за вченням вірменських богословів Кілікії ХІІ століття
  • Ірина Пярт. Духовний авторитет, старцівство та «криза свободи» в пострадянській Росії
  • Марта Карлетті Дель Аста. Смиренний авторитет італійського старця: падре Романо Скальфі
III. Свобода, авторитет, служіння у світі патристики
  • Абат Мішель ван Парейс. Життя в братній спільноті за преподобним Бенедиктом
  • Диякон Віктор Юдін. Свідчення Кассіана та Августина про «пелагіанство» Лепорія
  • Дарина Морозова. Як боротися з ностальгією за рабством? За порадою до Феодорита Кирського
  • Катерина Рассудіна. Тома Аквінський про свободу: свіжий погляд
IV. Свобода, авторитет, служіння: філософський і соціологічний підхід
  • Адріано Дель Аста. Свобода та авторитет — альтернативні чи взаємодоповнювальні цінності заради служіння?
  • Олександр Філоненко. Милість та заздрість: Данте читає Жирара
  • Лайма Гейкіна. Релігійна освіта між свободою та авторитетом. Кому ми служимо у XXI столітті?  
  • Протоієрей Михайло Димид. Революція Гідності: зміни понять свободи, авторитету та служіння в українському суспільстві
  • Бернар Маршадьє. Деякі думки про те, чому стільки французів не зрозуміло, що означає російський тоталітаризм
  • Марія Литвин. Дві історії про свободу служіння
  • Владимир Казарин, Марина Новикова. Николай Васильевич Гоголь: «Страшная месть» — круг и чаша

Свобода. Авторитет. Служіння. Успенські читання - АВТОРИТЕТ ЯК СЛУЖІННЯ. (Матеріали для дискусії)

 
Проблемою авторитету та служіння я цікавився вже оддавна, але мені бракувало часу, аби серйозно взятися за це питання. Можна сказати, що ця конференція стала стимулом для розвитку проблеми авторитету та служіння.
 
Євангеліє від Йоана наводить відповідь служителів, яких запитали, чому вони не заарештували Господа: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить» (Йо. 7:46). Ця відповідь вказує на авторитетність слова, тому що, фактично, так, як Господь, міг говорити лише той, хто був «делегатом» Бога або Самим Богом, як зазначив професор Лешек Колаковський. Новий Завіт майже не говорить про авторитет і владу (тільки Мт. 9:8, Мк. 3:15 та Од. 9:10, де з’являється грецьке слово exousia в значенні влади, авторитету). Певну згадку, яка свідчить про авторитет науки, можна знайти у Другому Посланні Петра: «Не за байками бо, хитро вигаданими, йдучи, об’явили ми вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величі. Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від величної слави (гр. megaloprepous doxes, лат. magnifica gloria): “Це мій син любий, якого я вподобав.” І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі» (2 Пет. 1:16–18). Ці слова, проте, стосуються винятково авторитету науки та вчення. Де ж шукати авторитет? Латинське auctoritas — авторитет — означає значущість, серйозність. Слово «авторитет» має декілька різних значень, часто ці значення перекриваються.
 
Передусім, це суспільне визнання, престиж осіб або груп суспільних. Це також особа або інститут, шанований усіма, хто користується довірою: або особа з рисами вождя, або прямо один із типів влади. Люди часто розуміють авторитет як фактор, що стабілізує суспільні зв’язки. Але водночас надто висока довіра до авторитету може мати серйозні наслідки. А відсутність авторитету загрожує суспільству падінням або анархією. Розрізняється також авторитети: деонтичний, тобто авторитет начальника, який має владу наказувати, та епістемічний, тобто заснований на довірі з боку людей певної суспільної групи. Видається, що в християнстві йдеться передусім про деонтичний авторитет настоятеля і про авторитет осіб, що мають суспільне визнання. Але одразу ж у нас виникає серйозне утруднення, тому що авторитет має владу й може наказувати. У Євангелії говориться, що Господь Ісус Христос наказував демонам, а це означає, що Він мав владу над злими духами, але Господь не наказував людям, до яких звертався із словами схвалення: «Якщо хочеш бути досконалим (…) йди за мною» (Мф. 19:21). Якщо хочеш… Звертаючись до людини, Господь Ісус Христос ніколи не наказував. Наказ з’являється у притчі про Страшний суд. Господь Вседержитель виступає тут як Суддя. Адже Отець передав суд Сину Людському. Що таке авторитет у християнстві? Як його слід розуміти?
 
Гадаю, що розуміти його слід саме в тих парадоксальних формулюваннях, які ми зустрічаємо в Євангелії. Водночас торкнемося проблеми парадоксальності правди у християнстві. Як же інакше назвати блаженства? Усі ми вважаємо що щасливими є люди багаті, веселі, а Господь Ісус Христос мовив, що щасливі вбогі духом, засмучені… Іце ще не все. Щасливі ті, кого переслідують (Мт. 5:1–12).
 
Маючи на думці це парадоксальне ставлення до людських проблем, треба також визнати, що Господь Ісус Христос так само ставився до авторитету й влади.
 
 

Категории: 

Благодарность за публикацию: 

Ваша оценка: Нет Average: 10 (2 votes)
Аватар пользователя warden