Рудейко - Христос посеред нас

Будь-яке таїнство, будь-яка літургійна дія Церкви поєднує в теперішності живу пам’ять про минуле і сподіване здійснення Божих обітниць у  майбутньому. Ці «переміни» й зустрічі минулого, теперішнього і майбутнього, ці матеріальні предмети, значення яких можна пізнати тільки духовно, – все це «преображення», що являють нам правдивий сенс людського існування, але не знищують нічого з того, що правдиво й сутнісно людське. По суті, вони розкривають глибинну й вічну природу творіння і людини. 

 

Уважне прочитання цієї книжки, що містить безліч різних відомостей та демонструє багато різних підходів до вивчення літургії, розкриє перед нами глибину й багатство нашого літургійного життя. Різноманіття фактів і деталей допоможе зрозуміти, що літургія дає нам змогу стати учасниками божественної природи (2 Пт. 1,4), – а це і є властива мета нашого існування. Ми збагнемо справжнє значення слів із соборової конституції «Sacrosacntum concilium» про те, що «жодне інше діяння Церкви не рівняється з дієвістю [літургії] ні значенням, ні ступенем» (КСЛ, 7).

 

Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015, 284 с.

ISBN 978-966-2778-32-8

 

ПЕРЕДМОВА (Ендрю Квінлан)

 

Частина перша. ІСТОРИЧНО-БОГОСЛОВСЬКІ ПЕРЕДУМОВИ ЛІТУРГІЄТВОРЕННЯ

Частина друга. ОКРЕСЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЛІТУРГІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СУЧАСНОЇ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

БІБЛІОГРАФІЯ

 

 

Другий Ватиканський собор дав нам дуже просте й чітке визначення літургії: це найвище й найдосконаліше «діяння» Церкви. Згідно із соборовим ученням, під час літургії Церкви «звершується досконала прослава Бога й освячення людей» (КСЛ, 7). У Конституції про літургію говориться й про те, як саме досягається це освячення: Літургію правомірно вважають виконанням свя ще ничого служіння Ісуса Христа, адже в ній означається видимими знаками і у  спосіб, властивий для кожного знаку, звершується освячення людей; у ній таїнственне Тіло Ісуса Христа – і Глава його, і члени – здійснює цілісне прилюдне богопоклоніння (КСЛ, 7).

 

Отже, елементи, з яких складається християнська літур гія, це: 1) освячення – прихований процес; 2) видима людина, немислима поза історичним і соціо логічним контекстом; і 3) видимі знаки – чи то природні (світло, темрява, вода), чи то рукотворні (хліб, вино, єлей, ікони). Щоб зрозуміти, що таке християнська літур гія і  яка її функція, треба зрозуміти її матеріальні й немате ріальні елементи в їхньому взаємозв’язку. А це непросте завдання. Традиційний метод пояснення літургійного життя Церк ви має назву «містагогія», тобто відкриття вірним таїнствен ного значення богослужбових дій і симво лів. Потребу в такому поясненні обґрунтовував видатний антіо хійський містагог Теодор Мопсуестійський (бл. 350-428), який писав:

 

Будь-яке таїнство знаками та символами вказує на речі невидимі й невимовні. А щоб присутні могли спізнати силу таїнств, їм треба показати й пояснити ці знаки та символи. Якби не відбувалося нічого іншого, окрім самих цих дій, усяке пояснення було б зайве. Кожному з нас було б досить тільки глянути на ці дії, щоб з’ясувати собі, що відбувається. Та оскільки таїнство містить знаки того, що сталося раніше або станеться в майбутньому, потрібна розмова, яка пояснила б значеннях знаків і таїнств.

 

З чисто людського погляду в літургії можна виділити її видимі і невидимі елементи, але ці елементи можна зро  зуміти тільки тоді, коли ми розглядатимемо їх у контексті не просто теперішнього моменту звершення літур гії, а й у контексті минулого і майбутнього. Літур гія набу ває свого сенсу завдяки спасительним діям Божим у Ста рому й Новому Завіті й вказує на остаточне сповнення цих дій у Царстві Небесному. Точно так само, як Ста рий Завіт був «прообразом» Нового Завіту й при ховано уміщував його в собі, літургія є прообраз досконалості Царства Божого і прихованим чином умі щує його в собі. Літургія сама по собі – це не серія уро ків та інструк цій (така дидактична функція властива не літургії, а кате хизму), а отже завдання містагогії є не просто в тому, щоб «розшифровувати» приховане в літур гійних «сигналах» послання, тобто перекладати сим воли мовою понять.

 

Значення будь-якої літургійної дії, яку вико  нує Церква, тобто її Голова (Ісус Христос) та члени (всі охре щені християни), слід шукати в дина міч ному взаємо зв’язку між історією спасіння (минулим), нашою участю в результатах цієї історії (теперішність) і есхатологією (майбутнє досконале й видиме сповнення спаситель ного діла Божого). Роль містагога полягає в тому, щоб роз крити цю динаміку, цей живий зв’язок між мину лим, тепе ріш нім і майбутнім, які сходяться во єдино в  літург  ій них уро чистостях Церкви. На означення цього «схо дження воєдино» Церква використовує слово «сим вол». Це грецьке слово, яке означає «кидати докупи» або «поєд ну вати». Саме динаміка «сходження воєдино» матеріаль ної тепе ріш ності з її видимими речами й людьми (свя ще ник, зібрання вірних, хліб і вино), подій минулого (вихід з  Єгипту, Тайна вечеря, смерть і воскресіння Христові) і подій май бут нього (Друге пришестя, співцарювання в Цар стві) й визна чає правдиво хрис ти янське  значення слова «символ».