Прихильні відгуки про перший том цього твору, що надійшли звідусіль, допомогли авторові докласти «старання», як кажуть (чи казали) єзуїтські вчителі, вживаючи це слово, аби віддати належне пильності й пунктуальності, за що наприкінці шкільного року вони отримували нагороду, якої, як вдавали, вони так само прагнули, як і, зрештою, престижної відзнаки «відмінно».
