У тиші раннього ранку до мене приходить чесність. Вона кличе мене крізь розлом у душі, просить справжню мене: «Вийди, вийди, хай би де ти була». Просить не ретельно відретушовану версію, яку я створила. Ні, чесність хоче говорити з найменш відшліфованою варіацією жінки, на яку я перетворилася. З тією, яку не вдасться підфарбувати тушшю для вій і легким дотиком помади.
Чесність має гостре око, її не обманеш, прикидаючись і прикрашаючись.