«Кожне серце знає свій біль і гіркоту, кожна душа переживає власну печаль, у житті кожної людини бувають темні дні бурі та грози, коли всі її радощі немовби розвіяв якийсь раптовий грім нещастя, й усі бажання, надії чи плани, усе, у чому відчувалися радість і щастя, сховалося десь у сліпому тумані. Тепер вона не бачить перед собою дороги й не знає, куди йти чи куди бігти по допомогу. Коли віра в Бога на мить зникає, коли людина немає сил, цілі та розуміння за що братися, у що вірити, про що піклуватися. Коли земля зникає з-під ніг, а безодня провалюється.
